Розвиток рибальства та аквакультури в контексті євроінтеграційного курсу України

Анотація

Водні біоресурси є цінним компонентом харчування населення та відіграють значну роль у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки. На відміну від світових тенденцій, в Україні протягом останніх десятиліть (2000-2022 рр.) спостерігалося стійке зниження обсягів добування (вилову) у рибогосподарському секторі. 

Метою дослідження є визначення впливу європейської інтеграції на український сектор рибальства та аквакультури, а також узагальнення ключових заходів для ефективного управління рибним господарством України. Методологічною основою дослідження стали такі методи наукового пізнання: монографічний, діалектичний, табличний, графічний та абстрактно-логічний. Основними джерелами інформації під час дослідження були законодавчі та нормативні акти України та ЄС, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, а також статистичні показники. Зокрема, використано дані Державної служби статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, а також EUROSTAT.

У роботі узагальнено основні фактори, які гальмують розвиток української рибної галузі: високий рівень морального та фізичного зносу основних засобів; тінізація галузі через брак належного контролю та відповідальності за неподання звітності; проблеми з постачанням рибопосадкового матеріалу; негативний антропогенний та кліматичний вплив на водні екосистеми тощо. З огляду на прагнення України до європейської інтеграції, важливо враховувати потенційні наслідки вступу до ЄС для українського сектору рибальства та аквакультури. Зокрема, до основних очікуваних переваг слід віднести: детінізацію галузі, покращення якості рибної продукції, збільшення фінансування, розширення експортного потенціалу, модернізацію застарілого обладнання та доступ до інноваційних технологій і практик у сфері вилову та переробки риби. Динаміка зовнішньої торгівлі рибою та ракоподібними України з країнами ЄС свідчить, що, незважаючи на невелику частку цієї продукції в загальній товарній структурі з ЄС, експорт риби та ракоподібних демонстрував позитивну динаміку до початку повномасштабної війни. Однак у 2022 році експорт риби та ракоподібних до країн ЄС знизився більш ніж у півтора раза. Для забезпечення ефективного управління вітчизняною рибною галуззю в умовах європейської інтеграції необхідно: гармонізувати національне законодавство з європейським, включаючи впровадження понад 30 актів ЄС; цифровізувати та дерегулювати галузь, забезпечивши простежуваність водних біоресурсів; впровадити сталі практики рибальства, включаючи розвиток органічної аквакультури, тощо.