Економічні наслідки студентського відсіву у системі вищої освіти Угорщини та України

Анотація

Дослідження аналізує економічні наслідки відсіву студентів у порівняльному вимірі в системах вищої освіти Угорщини та України, на основі синтезу публічно доступних статистичних даних за останнє десятиліття, політичних документів та міжнародної наукової літератури. Методологічну основу дослідження становлять, з одного боку, описовий статистичний порівняльний аналіз, а з іншого — консервативна оцінка витрат за нижньою межею, яка кількісно визначає прямі втрати державного бюджету внаслідок відсіву. Дослідження доводить, що відсів студентів є не лише проблемою освітньої політики, а й комплексним економічним явищем, яке одночасно впливає на індивідуальні доходи, інституційну ефективність і макроекономічні показники. Ця складність зумовлена тим, що віддача від інвестицій у вищу освіту реалізується лише в довгостроковій перспективі, тому переривання освітніх траєкторій деформує цикл накопичення людського капіталу та знижує потенційні темпи економічного зростання. Результати показують, що в Угорщині рівень відсіву студентів упродовж останніх років зменшився, однак і надалі спричиняє значні економічні втрати, особливо серед студентів, які навчаються на платній основі, та соціально вразливих груп. За оцінками, прямі втрати держави становлять щорічно кілька мільярдів форинтів, що насамперед відображає вартість втрачених студентських років. Водночас ця оцінка є консервативною, оскільки не враховує довгострокові фіскальні ефекти, зокрема недоотримані податкові надходження, зниження потенціалу сплати внесків та втрати продуктивності. Крім того, на інституційному рівні спостерігається недовикористання потужностей, що знижує ефективність функціонування університетів і підвищує питомі витрати на одного студента. У випадку України економічні наслідки відсіву не можуть бути адекватно оцінені без урахування воєнного контексту. Релокація закладів освіти, інфраструктурні руйнування, міграція студентів і викладачів, а також реформи фінансування та управління спільно формують результати функціонування вищої освіти та умови відтворення людського капіталу. У цьому контексті відсів означає не лише переривання освітнього процесу, але й остаточну втрату потенційної робочої сили, що має особливо серйозні наслідки для економічного відновлення. Нестабільність системи додатково підвищує ризики, тоді як вища освіта могла б відігравати ключову роль у післявоєнній економічній регенерації. Основний висновок дослідження полягає в тому, що зменшення рівня відсіву є стратегічно важливим для обох країн і має розглядатися не лише як питання соціальної справедливості, а як інвестиція у державні фінанси та ринок праці. Результати підкреслюють необхідність розвитку цільових систем підтримки, запровадження фінансування, орієнтованого на результати, а також посилення інституційної інтеграції. Важливого значення набувають також надійні механізми збору даних і системного моніторингу, які забезпечують більш точну ідентифікацію процесів відсіву та створюють підґрунтя для розроблення ефективних, доказово обґрунтованих освітніх політик і цільових інтервенцій.