Геоекономіка культурного туризму України: стратегії відновлення та розвитку

Анотація

Досліджено геоекономічні аспекти розвитку культурного туризму України в умовах повномасштабної війни та постконфліктної трансформації економіки і туристичної інфраструктури. Проведено аналіз масштабів руйнувань культурної спадщини, динаміки міжнародних і внутрішніх туристичних потоків, територіальної асиметрії розвитку регіонів та економічних втрат галузі. Визначено ключові геоекономічні вузли культурного туризму та оцінено їх стійкість і відновлюваність. На підставі емпіричних даних сформовано пріоритети стратегічного відновлення сектору, що включають реконструкцію культурно-історичних об’єктів, створення інтегрованих регіональних ланцюгів вартості, впровадження цифрових технологій, розвиток внутрішніх маршрутів та залучення міжнародного фінансування. Підкреслено важливість комплексного геоекономічного підходу, який дозволяє оцінювати не лише економічні показники, а й соціокультурні та територіальні фактори впливу на розвиток культурного туризму. Розкрито потенціал культурного туризму як механізму економічної стабілізації, формування міжнародної суб’єктності України та підвищення конкурентоспроможності регіонів у глобальному туристичному просторі. В межах дослідження запропоновано індексну модель геоекономічного відновлення культурного туризму, спрямовану на комплексну оцінку регіонального потенціалу розвитку галузі в умовах воєнних і посткризових трансформацій. Модель ґрунтується на інтеграції економічних, просторово-інфраструктурних, соціокультурних, інституційних та безпеково-ризикових показників, об’єднаних у тематичні блоки. Індексний підхід дозволяє узагальнити різнорідні параметри в єдиний композитний індикатор та забезпечити порівнянність регіонів з різними стартовими умовами. Запропонована модель є адаптивною до змін зовнішнього середовища та придатною для моніторингу динаміки відновлення культурного туризму. Її застосування створює аналітичну основу для обґрунтування стратегічних пріоритетів державної та регіональної політики розвитку галузі. Практичне значення дослідження полягає у науково обґрунтованих пропозиціях щодо стратегій відновлення культурного туризму, що можуть бути використані державними органами, туристичними агентствами та міжнародними інституціями для планування і реалізації ефективних відновлювальних програм.