Ресурсне забезпечення громад та стійкість критичної інфраструктури в умовах криз

Анотація

У статті досліджується ресурсне забезпечення територіальних громад та стійкість критичної інфраструктури в умовах криз, з особливим акцентом на оцінюванні еколого-економічної ефективності впровадження «зелених» технологій. Наукові підходи до формування стійкості громад розглядаються, зокрема концепції енергетичної демократії, локальної енергонезалежності та децентралізації екологічного управління. Роль місцевих урядів у впровадженні низьковуглецевих технологій, адаптації інфраструктури до криз та підвищенні енергетичної безпеки висвітлюється. Особлива увага приділяється оцінюванню ефективності автономних енергетичних та водопостачальних систем, координації між локальними та державними інституціями, а також використанню інформаційних систем для моніторингу стану критичної інфраструктури. Аналіз літератури засвідчує недостатню кількість досліджень щодо комплексного оцінювання ресурсного забезпечення громад та стійкості їх інфраструктури у воєнний та посткризовий періоди. В емпіричній частині здійснено аналіз динаміки бюджетних видатків на охорону довкілля, обсягів виробництва електроенергії (зокрема з відновлюваних джерел) та викидів забруднюючих речовин у Київській області у 2018–2024 рр. Позитивні тенденції у скороченні викидів і зростанні частки сонячної генерації були встановлені, водночас зафіксовано нерівномірність фінансування та відсутність стабільних довгострокових механізмів підтримки «зелених» ініціатив. Було підтверджено необхідність комплексного підходу до розвитку енергетичної, екологічної та комунальної інфраструктури громад, оцінки основних ризиків і вразливостей критичних систем, а також впровадження практичних інструментів для підвищення стійкості та ефективності використання ресурсів у кризових умовах.