Штучний інтелект, дезагреговане безробіття та сталий розвиток у Південній Африці: чи пояснює динаміку гіпотеза рутинно-зміщеного технологічного прогресу?

Анотація

У цьому дослідженні вивчається взаємозв'язок між впровадженням штучного інтелекту (ШІ) та дезагрегованим безробіттям у контексті визначення сталого розвитку Південної Африки на основі теоретичної концепції рутинно-зміщеного технологічного прогресу (RBTC). З використанням річних часових рядів за період 2003–2024 років та методу авторегресійних розподілених лагів (ARDL) у дослідженні одночасно оцінюються короткострокові та довгострокові коефіцієнти з метою відображення повної динаміки розвитку. Емпіричні результати підтверджують існування довгострокової рівноважної залежності між впровадженням ШІ, дезагрегованим за рівнем освіти безробіттям та сталим розвитком. У короткостроковому періоді впровадження ШІ негативно впливає на розвиток внаслідок витрат адаптації, пов'язаних із заміщенням рутинних завдань, жорсткістю ринку праці та невідповідністю навичок. У довгостроковому періоді ШІ робить позитивний і статистично значущий внесок у розвиток завдяки зростанню продуктивності та інноваційним ефектам після завершення структурних перетворень. Щодо безробіття за кваліфікаційними групами, безробіття серед висококваліфікованих працівників стабільно стримує розвиток в обох часових горизонтах, відображаючи витрати продуктивності від неефективного використання людського капіталу з високим рівнем освіти. Безробіття серед менш освічених працівників демонструє позитивну довгострокову залежність, що свідчить про ефекти структурного перерозподілу праці, узгоджені з положеннями концепції RBTC. Сукупне безробіття виявляється статистично незначущим, підтверджуючи, що агреговані показники приховують суттєві розподільчі відмінності між кваліфікаційними групами та валідуючи ключову теоретичну тезу про те, що рутинно-зміщений технологічний прогрес діє через гетерогенні канали, які залишаються невидимими на агрегованому рівні. Отримані результати є особливо актуальними для органів державної політики країн із ринками, що розвиваються, які стикаються з подвійним викликом прискорення технологічних трансформацій та стійкого структурного безробіття. Дослідження рекомендує впровадження інтегрованих політичних механізмів, що поєднують стимули для розвитку ШІ, реформування ринку праці та вдосконалення системи освіти, з метою забезпечення того, щоб технологічний прогрес сприяв інклюзивному та сталому розвитку.