Управління та вплив ЗМІ в кризових ситуаціях підприємств

Анотація

Добре організовані канали зв'язку, які забезпечують швидкий і ефективний потік інформації, є основою для розвитку позитивних відносин на різних рівнях управління в компанії. Спроба балансування в кризових ситуаціях зводиться до гри зі ЗМІ. ЗМІ грають із кризою чи формують і визначають їх? На це запитання достовірну відповідь не змогли б дати учасники ЗМІ, а також окремі групи, які мають можливість з ними співпрацювати. Немає підприємства, якого б не торкнулася криза. Тривалість кризової ситуації залежить від менеджменту, стейкхолдерів, громадськості, відносин із ЗМІ, загального стану економіки, навколишнього середовища та ряду факторів, які епізодично виникають і вимагають зусиль для пошуку виходу з кризи. По суті, криза — це подія з потенційно негативними наслідками, які впливають на організацію, компанію, галузь, державу, цільову аудиторію, продукти, послуги та ін. Засоби масової інформації відповідають за передачу важливої інформації, тому слід приділяти особливу увагу комунікації іноземних сторін, інструментам комунікації та функціям комунікації. Тут можна провести паралель між комунікацією та інформацією, оскільки все у функції ЗМІ ідеально проникає і набуває унікальної якості. З іншого боку, знаменитості, прихована реклама та соціальні мережі є одними з найпоширеніших сьогодні форм інформування широкого загалу про продукт чи послугу, сучасну молодь. Кризова комунікація — це інтерактивний процес, який можна визначити як обмін інформацією та думками до, під час і після спалаху кризових ситуацій. Менеджери з маркетингу часто вміють скористатися несприятливими умовами в економіці, природі, суспільстві, знайшовши рішення для подолання певних проблем. Метою дослідження є спостереження за впливом засобів масової інформації на функцію управління в кризових ситуаціях певних компаній на території Сербії, Республіки Хорватії та Боснії та Герцеговини, а також запропонувати заходи щодо дій у таких ситуаціях у майбутньому. У роботі використано результати попередніх досліджень у цій галузі. У дослідженні поставлено задачу визначити, якою мірою на території Республіки Хорватії, Сербії та Боснії та Герцеговини існує ця форма впливу, а також як вона використовується як позитивна чи негативна сторона публічності.