Доходи і витрати майбутніх періодів у системах бухгалтерського обліку Угорщини та України

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретичних основ та практичного відображення доходів і витрат майбутніх періодів у системах бухгалтерського обліку Угорщини та України. Принцип нарахування є одним із ключових елементів бухгалтерського обліку, покликаний забезпечити, щоб фінансові наслідки господарських операцій відображалися у тому звітному періоді, до якого вони економічно належать — незалежно від фактичної дати руху грошових коштів. Метою дослідження є аналіз практичного впровадження цього принципу в обох країнах. В Угорщині облік доходів і витрат майбутніх періодів регулюється Законом C. 2000 року про бухгалтерський облік, який визначає чіткі рамки, але водночас надає підприємствам можливість формувати власну облікову політику. Натомість в Україні бухгалтерський облік базується на державному регулюванні з обов’язковим використанням жорстко структурованого плану рахунків, що забезпечує стандартизованість, але є менш гнучким щодо специфіки діяльності окремих підприємств. Крім того, українські облікові стандарти встановлюються системою НП(С)БО (Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку), яка базується на МСФЗ, але не повністю з ними тотожна. У дослідженні за допомогою конкретних прикладів — зокрема, обліку орендних платежів — проілюстровано логіку відображення доходів і витрат майбутніх періодів, використання відповідних рахунків, а також пропорційне визнання доходів і витрат. В угорській системі для обліку доходів майбутніх періодів використовуються рахунки 391 і 392, тоді як в Україні застосовуються аналогічні за змістом рахунки, але в рамках іншої нормативної бази. Щодо витрат майбутніх періодів, в Угорщині використовуються рахунки 481–482, в Україні — рахунки 47 та 69. Також спостерігаються відмінності у веденні документації, аналітичному обліку та у звітності між двома країнами. Стаття підкреслює, що хоча теоретичні основи систем обліку схожі, у практичному застосуванні та адміністративному середовищі існують суттєві відмінності. Україна наблизилась до обов’язкового впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), у той час як в Угорщині їх застосування є добровільним і, як правило, характерне для компаній, що котируються на біржі або мають іноземних власників. Ці розбіжності впливають на методологію обліку доходів і витрат майбутніх періодів, їхній вплив на звіт про фінансові результати, а також на загальну порівнянність фінансової інформації.