Управлінські механізми, критерії та основні чинники стійкості наукових систем під час кризи: огляд питання
DOI:
https://doi.org/10.58423/2786-6742/2025-10-166-180Ключові слова:
державна наукова система, стійкість, наукова політика, наукова установа, кризове управління, технології подвійного призначення, війна, політика в галузі досліджень, розвитку та інновацій, економічний розвиток, фундаментальні дослідження, прикладні дослідженняАнотація
Стійкість державних науково-інноваційних систем відіграє важливу роль у забезпеченні сталого науково-технологічного прогресу та економічної безпеки, особливо в умовах криз. Наукові інституції сприяють генерації, розповсюдженню та впровадженню знань, забезпечуючи економічну стабільність та регіональний розвиток. Однак зовнішні ризики, такі як економічні кризи, збройні конфлікти, зміни клімату та пандемії, створюють безпрецедентні виклики, що вимагають адаптаційної спроможності науково-інноваційних екосистем та наукових систем, зокрема. Незважаючи на значний масив досліджень, присвячених ролі науково-інноваційних систем у забезпеченні економічного зростання та конкурентоспроможності регіонів, а також, присвячених впливу інновацій на економічну стійкість, поняття резильєнтності державних наукових систем та їх адаптивності до соціально-економічних і політичних потрясінь залишається недостатньо дослідженим, особливо в контексті довготривалих криз та економік, що розвиваються. Дана стаття присвячена вивченню цієї проблематики. У роботі приводяться приклади міжнародного досвіду, зокрема післявоєнної Німеччини, Південної Кореї, Ізраїлю в умовах загроз безпеці та реакції ЄС на пандемію COVID-19, а також надається аналітичне обґрунтування необхідності вивчення ключових механізмів зміцнення стійкості науки в умовах системних загроз. Отримані результати є основою для подальших досліджень щодо розробки індикаторів уніфікованої методології оцінки стійкості національних науково-інноваційних систем, та державних наукових систем, зокрема. Вони дозволяють більш комплексно підійти до оцінювання здатності таких систем ефективно реагувати на глобальні виклики, враховуючи їхню взаємодію з іншими секторами критичної інфраструктури, політичною стабільністю, організаційною культурою та ресурсною автономією. Умови повномасштабної війни в Україні створюють необхідність формулювання параметрів оцінки стійкості та механізмів адаптації державних наукових структур до тривалих системних потрясінь. Проведений аналіз формує теоретичну і практичну основу для модернізації наукової політики та управління в умовах невизначеності.
Посилання
1. Adger, W. N. (2000). Social and ecological resilience: Are they related? Progress in Human Geography, 24(3), 347–364. DOI: https://doi.org/10.1191/030913200701540465
2. Arora, A., Belenzon, S., Dionisi, D. (2021). Economics of science policy: Institutional reforms and funding models. Research Policy, 50(4), 104183.
3. Baycan, T., Pinto, H. (2018). Resilience, innovation and regional development: Exploring the linkages. Regional Science Policy & Practice, 10(2), 67–85. DOI: https://doi.org/10.1111/rsp3.12096
4. Bristow, G., Healy, A. (2018). Innovation and regional economic resilience: An exploratory analysis. The Annals of Regional Science, 61(3), 411–437. DOI: https://doi.org/10.1007/s00168-017-0841-6
5. Cantelmi, T., Di Gravio, G., Patriarca, R. (2021). Critical infrastructure resilience: A review of concepts and methodologies. Safety Science, 136, 105129.
6. Clark, J., Huang, H. I., Walsh, J. P. (2010). A typology of innovation districts: What it means for regional resilience. Journal of Economic Geography, 10(1), 39–68. DOI: https://doi.org/10.1093/cjres/rsp034
7. Eberle, J., Brenner, T., Mitze, T. (2020). Public research, local knowledge transfer, and regional development: Insights from a structural VAR model. International Regional Science Review, 43(6), 547–584. DOI: https://doi.org/10.1177/0160017619863466
8. European Union. (2023). Common EU response to COVID-19. URL: https://european-union.europa.eu/priorities-and-actions/common-eu-response-covid-19_en DOI: https://doi.org/10.1016/B978-0-323-99149-0.00006-7
9. Fakir, A. E. (2008). South Korean system of innovation: From imitation to frontiers of technology, successes and limitations. In M. H. Sherif & T. M. Khalil (Eds.), Management of Technology Innovation and Value Creation: Selected Papers from the 16th International Conference on Management of Technology (pp. 275–292). World Scientific Publishing. DOI: https://doi.org/10.1142/9789812790545_0017
10. Freeman, C. (1987). Technology policy and economic performance: Lessons from Japan. Pinter Publishers.
11. Ganguli, I., Waldinger, F. (2023). War and science in Ukraine. Entrepreneurship and Innovation Policy and the Economy, 3(1). DOI: https://doi.org/10.3386/w31449
12. Gryga, V., Ryzhkova, Y. (2022). Science and innovation in Ukraine: Approaches to policy making in times of war. Ekonomika i prognozuvannya, (4), 35–49. [in Ukrainian]. DOI: https://doi.org/10.15407/eip2022.04.088
13. Gyeong gi, M. (2003). History of policies for science and technology in Korea since 1960. Science Policy and Organization of Research in the Republic of Korea: Ministry of Science and Technology report.
14. Holling, C. S. (1973). Resilience and stability of ecological systems. Annual Review of Ecology and Systematics, 4, 1–23. DOI: https://doi.org/10.1146/annurev.es.04.110173.000245
15. Howard, G., Weinstein, R., Yang, Y. (2024). Do universities improve local economic resilience? The Review of Economics and Statistics, 106(4), 1129–1145. DOI: https://doi.org/10.1162/rest_a_01212
16. Hynes, W., Trump, B. D., Love, P., Linkov, I. (2020). Bouncing forward: A resilience approach to dealing with COVID-19 and future systemic shocks. Environment Systems and Decisions, 40, 174–184. DOI: https://doi.org/10.1007/s10669-020-09776-x
17. Israel Trade & Economic Mission to Ukraine. (2024, October 2). Israeli Innovation: A Beacon of Hope Amidst Challenges. URL: https://shorturl.at/0QyqG [in Ukrainian].
18. Jump, R. C., & Scavette, A. (2024). Do research universities recession proof their regions? Evidence from state flagship college towns. SSRN. URL: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=4812119 DOI: https://doi.org/10.21144/wp24-05
19. Lundvall, B. Å. (1992). National systems of innovation: Towards a theory of innovation and interactive learning. Pinter Publishers.
20. Lundvall, B. Å. (2002). The university in the learning economy. DRUID Working Paper No. 02-06.
21. McManus, S. T. (2008). Organisational resilience in New Zealand [Master’s thesis, University of Canterbury]. University of Canterbury Research Repository.
22. Michaelis, A. R. (1981). The recovery of science in Germany. Interdisciplinary Science Reviews, 6(4), 283–311. DOI: https://doi.org/10.1179/isr.1981.6.4.283 DOI: https://doi.org/10.1179/isr.1981.6.4.283
23. Orth, K., Oberkrome, W. (Eds.). (2010). Die Deutsche Forschungsgemeinschaft 1920–1970: Forschungsförderung im Spannungsfeld von Wissenschaft und Politik (Vol. 4, Beiträge zur Geschichte der Deutschen Forschungsgemeinschaft). Franz Steiner Verlag.
24. Pendall, R., Foster, K. A., Cowell, M. (2010). Resilience and regions: Building understanding of the metaphor. Cambridge Journal of Regions, Economy and Society, 3(1), 71–84. DOI: https://doi.org/10.1093/cjres/rsp028
25. Radosevic, S., Savic, M., Woodward, R., & Yoruk, E. (2010). Knowledge-based economy and innovation capabilities in CEE: A firm-level perspective. Edward Elgar Publishing.
26. Sathurshan, M., Saja, A., Thamboo, J., Haraguchi, M., & Navaratnam, S. (2022). Resilience of critical infrastructure systems: A systematic literature review of measurement frameworks. Infrastructures, 7(5), 67. DOI: https://doi.org/10.3390/infrastructures7050067
27. Segal, J. (2000). La société Max Planck de 1946 à la réunification allemande: entre continuité et ruptures. La revue pour l’histoire du CNRS, (3). DOI: https://doi.org/10.4000/histoire-cnrs.2902 DOI: https://doi.org/10.4000/histoire-cnrs.2902
28. Soete, L., Verspagen, B., Ter Weel, B. (2010). Systems of innovation. In B. H. Hall & N. Rosenberg (Eds.), Handbook of the Economics of Innovation, vol. 2, 1159–1180). Elsevier. DOI: https://doi.org/10.1016/S0169-7218(10)02011-3
29. Stryjek, J. (2021). Counteracting the COVID 19 crisis with innovation policy tools: A case study of the EU’s supranational innovation policy. European Research Studies Journal, XXIV(3, Part 1), 450–468. DOI: https://doi.org/10.35808/ersj/2365
30. Sychenko, V., Vilkhova, T. (2023). Problems and prospects of the development of public administration in the sphere of science in Ukraine during the war. Dnipro Academy of Continuing Education Herald. Series: Public Management and Administration. DOI: https://doi.org/10.54891/2786-698X-2023-1-2
31. Wagner, P. (2021). Notgemeinschaften der Wissenschaft: Die Deutsche Forschungsgemeinschaft (DFG) in drei politischen Systemen, 1920 bis 1973 (Vol. 12, Studien zur Geschichte der Deutschen Forschungsgemeinschaft). Franz Steiner Verlag. DOI: https://doi.org/10.25162/9783515128629
32. Whitley, R. (2010). Reconfiguring knowledge production: Changing authority relationships in the sciences and their consequences for intellectual innovation. Oxford University Press.
33. Yoon, J. (2014). Evolution of science and technology policy in Korea. Korea Institute of S&T Evaluation and Planning (KISTEP). DOI: https://doi.org/10.52372/kjps29107
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Anastasiia Lutsenko, Volodymyr Rodchenko
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
