Відновлення монофункціональних систем: інтегрована модель соціально-економічної та когнітивної стійкості

Анотація

Дослідження виконане у контексті нагальної потреби забезпечення відновлення соціально-економічних систем, що перебувають під впливом полікризових викликів, зокрема воєнних трансформацій. Особливу увагу зосереджено на подоланні синдрому набутої безпорадності та пов’язаних із ним когнітивних деформацій, що формуються в умовах тривалих кризових потрясінь і загрожують просторовій та інституційній стійкості. Метою роботи є розроблення інтегрованої моделі соціально-економічної та когнітивної стійкості, що поєднує концепти воєнної монофункціоналізації, інституційної трансформації та реконструктивного просторового розвитку. Модель є концептуально-аналітичною і методологічно-прогностично та враховує полікризовий контекст, інтегрує когнітивні, соціо-еколого-економічні та демографічні фактори і орієнтована на нейтралізацію системних бар’єрів, які зумовлюють втрату диверсифікації, інституційну дисфункцію та криміногенно-корупційні ризики. Методологічною основою дослідження – є сценарне моделювання воєнної монофункціоналізації, у межах якого здійснено просторово-територіальну типізацію семи макрорегіональних зон, що дозволило виокремити критичні вузли просторового відновлення, визначити когнітивні деформації соціуму та обґрунтувати можливості формування поліцентричних моделей регенерації монофункціональних систем. Авторська модель структурована у три блоки: економічна диверсифікація, когнітивна регенерація та посилення інституційної доброчесності, що забезпечує підвищення адаптивності та стійкості господарської системи у полікризових і посткризових умовах. Результати апробації (на прикладі України) засвідчили, що застосування інтегрованої моделі соціально-економічної та когнітивної стійкості сприяє мінімізації негативних ефектів синдрому набутої безпорадності та стокгольмського синдрому, зниженню вразливості інституцій та створенню підґрунтя для реконструктивного просторового розвитку. Доведено, що подолання полікризових детермінант воєнної монофункціоналізації можливе лише за умови системного підходу, який об’єднує демографічні, соціальні, екологічні, когнітивні, інституційні та економічні інструменти, що робить запропоновану модель універсальною для використання у державах, що перебувають у воєнних або поствоєнних трансформаційних умовах.