Моніторинг стійкості малого та середнього бізнесу в регіонах України на основі ресурсного підходу

Анотація

Особливості малого та середнього бізнесу в Україні вимагають комплексного підходу до управління стійкістю, який передбачає врахування позицій ключових стейкхолдерів та їх ресурсного внеску в бізнес-діяльність. Основним орієнтиром у забезпеченні сталості є виявлення та сканування соціальних вимог, а також адекватне та своєчасне реагування на запити зацікавлених сторін. Метою дослідження є моніторинг рівня дисбалансу обміну ресурсами між малим і середнім бізнесом та його ключовими стейкхолдерами в регіонах України. У дослідженні використовувалися такі методи: опитування фокус-груп, статистичне узагальнення, кореляційно-регресійний аналіз, лінійне моделювання, графічний метод. За результатами моделювання ресурсної взаємодії малого та середнього бізнесу з основними стейкхолдерами побудовано вектори «ідеальної» та «реальної» структури ресурсообміну. Різниця в структурах цих векторів відображає незбалансованість існуючого обміну ресурсами в системі, яка може бути виражена коефіцієнтом незбалансованості. Чим менше значення цього коефіцієнта, тим більш збалансований обмін ресурсами. Доведено, що малий бізнес має підвищену потребу в міцних особистих стосунках з місцевою громадою та владою. Для компаній важливо визначити важливість зацікавлених сторін відповідно до їх внеску ресурсів. Для формування стратегії стійкості необхідно зрозуміти, яка з груп стейкхолдерів вносить найбільший внесок у дисбаланс між «ідеальною» та «реальною» структурою обміну ресурсами. Дослідження показує, що соціальна відповідальність важлива не лише для внутрішньої політики суб’єкта господарювання, а й при взаємодії із зовнішнім середовищем, із зацікавленими сторонами, як приватними, так і державними, бізнес-партнерами. Лише відповідальність за свою та партнерську діяльність на кожному етапі комунікації може гарантувати подальшу синергію результатів. Регіональні особливості процесів суспільного розвитку потребують відповідних заходів адміністративного регулювання, спрямованих на створення належних умов для стимулювання соціальної активності малого та середнього бізнесу. Основним напрямком розробки сучасної стратегії регіонального розвитку є пріоритет суспільних потреб.