Застосовність моделей прогнозування банкрутства в секторі роздрібної продовольчої продукції західної Угорщини

Анотація

У статті досліджується придатність до застосування існуючих моделей прогнозування банкрутства в секторі роздрібної торгівлі продуктами харчування. Для аналізу була обрана галузь, яка, за даними офіційної статистики, суттєво постраждала від подій останніх років (епідемія Covid-19, економічна криза). Для дослідження була створена база даних з усіма фірмами, які припинили свою діяльність у секторі протягом 11 років у 3 областях (медьє). Для дослідження визначено чотири основні цілі: 1) перевірити, чи існують відмінності в надійності моделей і які моделі найбільше застосовні до вибраного сектора; 2) вивчити точність моделей за часовими межами банкрутства; 3) перевірити точність прогнозування моделей за типом процедури завершення банкрутства; 4) надати пропозиції щодо можливостей застосування моделей прогнозування банкрутства та вказати напрями подальших досліджень. У процесі дослідження виявлено, що не всі розглянуті моделі придатні для точного прогнозування. Дві з п'яти моделей мають дуже низьку точність прогнозування (модель Віраг-Гойду та модель Тафлера). Оцінка точності моделей за межами часових горизонтів банкрутства показала, що існує незначна варіація в точності короткострокового прогнозу з незначним зниженням надійності моделей у довгостроковій перспективі. Перевірка точності прогнозування моделей за типом процедури завершення виявила, що типи процедур впливають на прогноз. Найбільш точні результати отримані для ліквідації, тоді як добровільна ліквідація виявилася найменш точною в кількох випадках. Використання моделей прогнозування банкрутства є важливим для підприємства, оскільки вони є ключовим інструментом для зниження його операційного ризику та попередження фінансових проблем. Дослідження може надати інформацію для підприємств у секторі роздрібної торгівлі продуктами харчування, а результати можуть бути використані для подальших досліджень. Існують додаткові можливості для розширення бази даних підприємств, перенесення дослідження на інші сектори економіки і розширення кількості моделей банкрутства для вивчення придатності їх застосування до підприємств різних галузей.